Хімічні опіки. Перша допомога. Лікування.

0
1

Хімічні опіки

Хімічні опіки виникають під дією на шкіру, слизові оболонки концентрованих розчинів кислот, лугів, солей деяких важких металів, токсичних газів (іприту, люизита). Глибина ураження тканин при хімічних опіках залежить від ряду умов: природи речовини, його концентрації, температури навколишнього середовища, часу дії агента на тканини. Зменшити вплив цих факторів неможливо, за винятком останнього: час дії агента можна скоротити за рахунок швидкого і ефективного надання першої допомоги.

Деякі хімічні речовини не тільки викликають ураження шкіри і слизових оболонок, але можуть призвести і до загального токсичного впливу (наприклад, при опіках, викликаних фенолом, солями ртуті), при опіках фосфором може приєднатися токсичне ураження нирок, фосфорною кислотою — печінки.

Вплив на тканини кислот, солей важких металів викликає згортання білків, забирає в них воду і призводить до утворення коагуляційного некрозу з формуванням щільного поверхневого струпа. Концентровані розчини лугів забирають у тканин воду, зв’язуються з білками і обмилюють жири. Луги глибше проникають у тканини і викликають більш глибоке ураження тканин, ніж кислоти. Такий вид некрозу називається колликвационным, вологим. Утворений при цьому білий м’який струп, при його відділенні тканини кровоточать.

При поширених опіках існує небезпека розвитку інтоксикації, обумовленої всмоктуванням продуктів руйнування тканин, кількість всосавшихся токсичних речовин залежить від площі опіку.

При розвиненому вологому некрозі гістологічна картина тканин відразу після опіку не зазнає змін і не відрізняється від нормальної. Потім приєднуються кариолиз і кариорексис ядер, потім — розпад ядер і цитоплазми. При коагуляційних некрозах відразу ж виникають гіперхроматоз і пікнотичні зміни ядер. В основі патологічних змін при поверхневих опіках лежить запалення, при глибоких — некроз.

При масивних важких опіках в ранній стадії опікової хвороби патологічні зміни в органах аналогічні спостережуваним при інших видах шоку — травматичному, геморагічному. Опіки частіше викликаються сірчаної, соляної кислоти і гідроксидом натрію. Хімічні опіки частіше бувають обмеженими. При огляді хворого з хімічним опіком визначаються чітко окреслені межі ураження шкіри. Часто від основного ділянки ураження відходять смуги («теки»), що утворилися внаслідок розтікання кислот або лугів, або утворюються окремі невеликі плями некрозу внаслідок попадання бризок хімічної речовини. Під впливом кислот тканини зневоднюються, утворюється сухий струп, розташований нижче рівня навколишнього неушкодженої шкіри. Якщо опік викликаний сірчаною кислотою, утворюється струп сірого, темно-коричневого або чорного кольору, азотної — жовтого, соляної — сіро-жовтого, оцтової — зеленуватого.

Вологий некроз, який виникає під впливом лугів, являє собою студнеобразную масу сірого кольору. Рівень некрозу розташовується врівень з неураженої шкірою або іноді вибухає над нею.

Хімічні опіки I і II ступеня належать до поверхневих, III і IV ступеня — до глибоких. При опіку і ступеня хворі скаржаться на біль, печіння. При огляді місця впливу хімічної речовини відзначається обмежена гіперемія з незначним набряком шкіри, який більш помітний при опіку лугами. Всі види шкірної чутливості збережені, больова чутливість загострена.

При опіку II ступеня визначається поверхневий — сухий (при опіку кислотами) або желеподібний — мильний (при опіку лугами) струп. Він дуже тонкий, легко збирається в складку.

При глибоких (III-IV ступеня) хімічних опіках струп щільний і товстий, його не представляється можливим взяти в складку. Він нерухомий, представлений у вигляді вологого некрозу при опіку лугами і сухого — при опіку кислотами. Всі види чутливості відсутні. Розрізнити III і IV ступінь хімічних опіків при першому огляді неможливо. При опіках III ступеня некротизуються всі шари шкіри, при IV ступені відбувається некроз глубжележащих тканин аж до кісток. Лише на 3-4-му тижні, коли настає відторгнення опікового струпа, можна визначити глибину некрозу: якщо відривається тільки некротизована шкіра — опік III ступеня, якщо і глибше розташовані тканини — опік IV ступеня.

Надання першої допомоги при хімічних опіках

передбачає раннє (в перші секунди або хвилини) видалення хімічної речовини з поверхні шкіри. Найбільш ефективно промивання струменем води протягом 10-15 хв, а якщо воно розпочато пізніше — 30-40 хв; при опіку плавикової (фтористо-водневої) кислотою промивання продовжують 2-3 ч. Обпалену поверхню промивають до зникнення запаху хімічної речовини або до зміни кольору прикладається до неї лакмусового папірця. При опіках негашеним вапном промивання водою неприпустимо, так як внаслідок хімічної реакції утворюється велика кількість тепла, що може призвести до термічного опіку. Потрапила на шкіру негашене вапно видаляють механічним шляхом.

Після видалення хімічної речовини на обпечену поверхню накладають суху асептичну пов’язку і потерпілого направляють у лікувальний заклад.

Лікування хімічних опіків

проводять за тими ж принципами, що і термічних опіків.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here