Методи цитологічних і гістологічних досліджень. Види мікроскопії: світлова (в світлому полі, ультрафіолетова, метод темного поля, люмінесцентна, фазово-контрастна, інтерференційна, поляризаційна), електронна (трансмісійна, скануюча, високовольтна). Метод заморожування – сколювання. Культура тканин,

0
1

Методи цитологічних і гістологічних досліджень.

Гістологічне дослідження — це дослідження тканин під мікроскопом. А цитологічне дослідження відрізняється від гістологічного тим, що при ньому проводиться дослідження тканини, а дослідження клітин.

Види мікроскопії

Методи світлової мікроскопії
Методи світлової мікроскопії (освітлення і спостереження). Методи мікроскопії вибираються (і забезпечуються конструктивно) в залежності від характеру і властивостей досліджуваних об’єктів, так як останні, як зазначалося вище, впливають на контрастність зображення.

Метод світлого поля та його різновиди
Метод світлого поля в прохідному світлі застосовується при вивченні прозорих препаратів з включеними в них абсорбуючими (поглинаючими світло) частками і деталями. Це можуть бути, наприклад, тонкі пофарбовані зрізи тваринних і рослинних тканин, тонкі шлифы мінералів і т. д.

Метод темного поля та його різновиди
Використовують спеціальний конденсор, виділяє контрастують структури не пофарбованого матеріалу. При цьому промені від освітлювача падають на препарат під косим кутом, і об’єкт дослідження проявляється висвітленим у темному полі..

Метод фазового контрасту
При проходженні світла через пофарбовані об’єкти змінюється амплітуда світлової хвилі, а при проходженні світла через незабарвлені — фаза світлової хвилі, що і використовують для одержання високо контрастного зображення.

Поляризаційна мікроскопія
Поляризаційна мікроскопія дозволяє вивчати ультраструктурну організацію тканинних компонентів на основі аналізу анізотропії та/або подвійного променезаломлення

Метод інтерференційного контрасту
Метод інтерференційного контрасту (інтерференційна мікроскопія) полягає в тому, що кожен промінь роздвоюється, входячи в мікроскоп. Один з отриманих променів прямує крізь спостережувану частину, інший — повз неї з тієї ж або додаткової оптичної гілки мікроскопа. У окулярної частини мікроскопа обидва променя знову з’єднуються і інтерферують між собою. Один з променів, проходячи через об’єкт, запізнюється по фазі (набуває різниця ходу в порівнянні з другим променем). Величина цього запізнювання вимірюється компенсатором

Метод дослідження в світлі люмінесценції
Метод дослідження в світлі люмінесценції (люмінесцентна мікроскопія, або флуоресцентна мікроскопія) полягає в спостереженні під мікроскопом зелено-оранжевого свічення мікрооб’єктів, яке виникає при їх освітленні синьо-фіолетовим світлом або не видимі оком ультрафіолетовими променями.

Ультрафіолетова мікроскопія. Заснована на застосуванні ультрафіолетових променів з довжиною хвилі менше 380 нм, що дозволяє збільшити роздільну здатність об’єктивів з 0,2…0,3 мкм до 0,11 мкм. Вимагає застосування спеціальних ультрафіолетових мікроскопів, в яких використовуються ультрафіолетові освітлювачі, кварцова оптика і перетворювачі ультрафіолетових променів у видиму частину спектра. Багато речовини, що входять до складу клітин (наприклад, нуклеїнові кислоти), вибірково поглинають ультрафіолетові промені, що використовується для визначення кількості цих речовин у клітці.

Трансмісійна мікроскопія. В трансмісійних мікроскопах електрони проходять через зразок. Енергія електронів порівняно невелика (до 50 кВ); при цьому відбувається їх розсіювання і поглинання. Для створення контрастного зображення застосовуються особливі методи підготовки матеріалу.

Скануючі електронні мікроскопи засновані на скануванні зразка. При цьому точно сфокусований пучок електронів пробігає по поверхні зразка, а відбиті електрони формують зображення, подібне тривимірному. Роздільна здатність скануючого мікроскопа менше, ніж у трансмісійного (5…20 нм).

Високовольтні електронні мікроскопи засновані на використанні електронів надвисоких енергій (до 1 МВ – одного мільйона вольт). Настільки потужні пучки пробивають щодо товсті зрізи (до 5 мкм), що дозволяє використовувати цей тип мікроскопії для вивчення цілісних клітин.

Метод заморожування – сколювання.

Клітки заморожують при температурі рідкого азоту (196О С) у присутності криопротектора і використовують для виготовлення сколів. Площини сколу проходять через гідрофобну середину подвійного шару ліпідів. Оголену внутрішню поверхню мембран відтіняють платиною, отримані репліки вивчають у скануючому ЕМ. Потім, зазвичай у вакуумній камері, надлишок льоду видаляють сублімацією. Ця операція називається травленням. Після травлення більш різко позначається рельєф у площині відколу. Отриманий зразок відтіняється, тобто на поверхню зразка напилюється тонкий шар важких металів.

Культура тканин, микрургия.

Метод культури клітин і тканин

полягає у вирощуванні клітин і тканин поза організмом на штучних живильних середовищах. Метод дозволяє вивчати реакції клітин на різні дії, механізми регуляції проліферації, диференціювання і загибелі.

Микрургия (micrurgia; мікр + ergon — робота, дія) — сукупність методичних прийомів і технічних засобів для здійснення операцій на дуже дрібні об’єкти: одноклітинні організми, окремих клітинах багатоклітинних, внутрішньоклітинних структурах.

Клітинна інженерія, поняття про гетерокарионе, гібридизація.

Гетерокарион— соматична клітина, утворена в результаті злиття батьківських клітин з гаплоидными генетично різними ядрами. Утворилися гетерокарионы дають початок двом одноядерним гібридним кліткам.

У 1965 році англійський вчений Р. Харріс уперше отримав гетерокарионы, утворені клітками миші і людини.

Гібридизація — процес утворення або отримання гібридів, в основі якого лежить об’єднання генетичного матеріалу різних клітин в одній клітці



ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here