Способи захисту цивільних прав.

  • Самозахист – фактичні заходи, які управомоченное обличчя саме застосовує для захисту своїх прав (частіше речових).
  • Прикладами є дії в умовах необхідної оборони (захист від посягань іншої особи) або крайньої необхідності (усунення загрозливої небезпеки).

  • Заходи оперативного впливу – юридичні засоби, правоохоронного характеру, які застосовуються до порушника цивільних прав самим уповноваженою особою.
  • Особливості їх – застосовуються лише у випадках реального порушення,

    — заздалегідь передбачені законом або угодою,

    — можуть бути оскаржені до суду,

    — припиняються щодо усунення порушення.

    Приклад, переклад боржника на передоплату, відключення електроенергії за несплату, одностороннє розірвання договору.

  • Заходи державного примусу
  • — застосовуються тільки компетентними державними органами,

    — використовується судовий порядок,

    — порядок визначений в законі.

    Виділяють 3 види:

  • Заходи попереджувального характеру (наприклад, задоволення скарги громадянина на дії державних органів, визнання права, яке ще не порушене, але заперечується);
  • Заходи регулятивного характеру – застосовуються при вирішенні спорів (розділ власності, витребування майна з чужого незаконного володіння);
  • Заходи цивільно-правової відповідальності:
    • Компенсаційні (відшкодування збитків),
    • Штрафні (спонукають виконувати зобов’язання – пеня),
    • Конфіскація.

    Захист прав пацієнта

    Найбільш часто зустрічаються порушеннями прав пацієнта є:

    • необгрунтована відмова від надання медичної допомоги (відмова від госпіталізації в стаціонар, відмова в наданні амбулаторної допомоги, відмова від переведення з одного лікувального закладу до іншого, ненадання медичної допомоги в екстрених ситуаціях, зокрема, пов’язаних з дорожньо-транспортної, виробничої, побутової травмою);
    • надання медичної допомоги низької якості;
    • заподіяння шкоди життю та здоров’ю пацієнта при наданні медичної допомоги;
    • порушення умов та режиму лікування;
    • надання недостатньої або невірної інформації про захворювання,
    • розголошення лікарської таємниці;
    • необґрунтоване справляння чи вимога плати за лікування,
    • професійні та посадові зловживання з боку медичних працівників;
    • дефекти в оформленні медичної документації.

    ШЛЯХИ ДО ЗАХИСТУ ПРАВ ПАЦІЄНТА

    Установами, які зобов’язані захищати права пацієнта є:

    • адміністрація ЛПЗ;
    • міністерство охорони здоров’я області;
    • страхова медична компанія, за умови, що пацієнт є власником страхового поліса, виданого даною компанією;
    • територіальний фонд ОМС (якщо він виконує функції страховика);
    • прокуратура міста або району,
    • суд (районний чи міський);

    Захистити порушені права пацієнт може самостійно або за допомогою свого представника. Самостійно захищати свої права можуть повнолітні (старше 18 років) та дієздатні громадяни — пацієнти. Допомогу може надати товариство захисту прав споживачів, інші громадські організації, статутною метою яких є захист прав громадян.

    Під цивільно-процесуальною дієздатністю розуміється здатність здійснювати свої права в суді та доручати ведення справи представникові. Цивільно-процесуальна дієздатність належить громадянам, які досягли повноліття і юридичним особам. Права та інтереси неповнолітніх віком до 15-ти років і недієздатних захищають їх законні представники — батьки, усиновителі або опікуни. Права і охоронювані законом інтереси недієздатних осіб — неповнолітніх у віці від 15-ти до 18-ти років, а також громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають і суді їх батьки, усиновителі або піклувальники, проте суд зобов’язаний залучати до участі в таких справах самих неповнолітніх, недієздатних).

    Таким чином, незважаючи на те, що у відповідності зі ст. 31 закону особи старше 15-ти років самостійно вирішують питання про медичне втручання і про відмову від нього (можуть призначати свого представника, навіть замість батьків, і навіть забороняти повідомляти інформацію про свою хворобу батькам!), захист у суді прав можуть здійснювати не вони самі, а лише їх законні представники — батьки, усиновлювачі, піклувальники.

    На прохання громадянина та на підставі довіреності представляти його інтереси можуть фізичні особи або юридичні особи (СМО, комітети по захисту прав споживачів, див. розд.3.4.2). У деяких регіонах у СМО створені спеціалізовані підрозділи по захисту прав застрахованих. Крім того, якщо пацієнт відмовляється від подання позову, то СМО може самостійно пред’явити позов в інтересах даного пацієнта. Все ж якщо пацієнт не вимагає відновлення порушених прав, то сьогодні, мабуть, ніхто не зробить цього. Більше того, можна припускати, що СМО можуть бути не кращими представниками пацієнта, оскільки мають свої інтереси, відмінні від інтересів пацієнта.

    Існує досудовий (претензійний) та судовий (позовної) порядок захисту порушених прав.

    ПОДАЧА ПРЕТЕНЗІЇ

    Претензійна форма досудового звернення до медичного закладу не обов’язкова, хоча і не забороняється законом. Претензія — це вимога до ЛПУ про добровільне усунення порушень прав пацієнта. Можливі види претензій:

    • про відшкодування моральної шкоди;
    • про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю пацієнта;
    • про відшкодування шкоди з нагоди втрати годувальника;
    • про відшкодування витрат по усуненню недоліків медичної послуги.

    Претензія пред’являється у письмовій формі і підписується пацієнтом або його представником у претензії слід зазначити:

    • прізвище, ім’я, по батькові, адресу пацієнта, а так само найменування ЛПЗ, до якого пред’являється претензія; дата пред’явлення;
    • обставини, що послужили підставою для пред’явлення претензії, докази, що підтверджують викладене;
    • вимоги заявника, сума претензії та обґрунтований її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
    • посилання на нормативні акти, договір або інші правоустановчі документи,
    • перелік документів, що додаються до претензії документів та інших доказів;
    • інші відомості, які пацієнт вважає істотними для врегулювання спору.

    У разі пред’явлення до відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування, повинні бути додані документи, що підтверджують його необхідність (копія санаторно-курортної карти, по якій хворий поступив на лікування у санаторій). Витрати на додаткове харчування підтверджуються довідкою медичної установи про рекомендованому раціоні і розрахунком вартості продуктів. Чим детальніше й повніше будуть зроблені розрахунки, і чим повніше буде документальне оформлення, тим вище шанси на позитивне рішення адміністрації лікувального закладу або суду

    До претензії додаються оригінали документів, що підтверджують пред’явлені заявником вимоги, або завірені копії або виписки з них, якщо ці документи відсутні в іншої сторони. Тому до заяви головного лікаря немає необхідності докладати копії наявних у лікарні документів, Зазвичай є розумним не докладати до подібної претензії оригінали документів, при втраті яких Ви втратите важливих доказів. Досвід показує, що такі документи часто губляться при розгляді претензії.

    Документами, що підтверджують викладені в претензії обставини, є: Акт експертизи якості медичної допомоги (складається лікарем експертом, наприклад, страхової медичної організації або іншим експертом), медична документація (амбулаторна карта, історія хвороби) або виписки з неї, результати медичних обстежень, листок непрацездатності (його копія, якщо лист здано в бухгалтерію за місцем роботи). До претензії про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю пацієнта, додається висновок МСЕ про ступінь втрати професійної працездатності та, у відповідних випадках, про потребу потерпілого у додаткових видах допомоги. Заявник не зобов’язаний сам організовувати експертизу якості медичної допомоги — для подачі претензії досить суб’єктивної впевненості у своїй правоті. Разом з тим, цю експертизу, найімовірніше, експерти ФОМС проведуть на прохання ЛПУ. Можна припускати, що в такому випадку висновок може бути менш сприятливе для ЛПУ.

    До претензії про відшкодування шкоди громадянам, які мають право на відшкодування з нагоди втрати годувальника, додаються:

    • копія свідоцтва органу запису актів громадянського стану (РАГС) про смерть

    годувальника,

    • довідка житлово-експлуатаційного органу або селищної, сільської адміністрації про склад членів сім’ї померлого, в тому числі які перебували на утриманні, або копія відповідного рішення суду;
    • довідка житлово-експлуатаційного органу або селищної, сільської адміністрації про те, що батько, чоловік або інший член сім’ї померлого, зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли 14 років, не працює,
    • довідка навчального закладу про те, що мають право на відшкодування шкоди громадяни у віці від 18 до 23 років навчаються в очних навчальних закладах.

    Претензія надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку (наприклад, секретареві головного лікаря ЛПЗ). Претензія розглядається адміністрацією ЛПЗ протягом 30 днів з дня отримання. За результатами розгляду претензії ЛПУ приймає відповідне рішення. Рішення оформляється наказом керівника ЛПЗ. Наказ повинен бути мотивованим, у ньому зазначаються громадяни, яким встановлюється відшкодування шкоди, її розміри на кожного члена сім’ї та строки виплати. Копня наказу керівника ЛПЗ про відшкодування шкоди направляється заявнику разом з відповіддю на претензію.

    Відповідь на претензію дається в письмовій формі і підписується керівником або заступником керівника ЛПУ. У відповіді на претензію зазначаються при повному або частковому задоволенні претензії визнана сума, строк та засіб задоволення претензії. При повному або частковому відмову в задоволенні претензії мотиви відмови з посиланням на відповідне законодавство і докази, що обгрунтовують відмову.

    ПОДАЧА ПОЗОВУ

    Позовну заяву (З) — це вимога до судового органу про захист права пацієнта, порушеного при наданні йому медичної допомоги (послуги). Позов до юридичної особи (ЛПУ) зазвичай пред’являється за місцем знаходження органу (офіційною адресою ЛПЗ) або майна юридичної особи (наприклад, місцем розташування поліклініки лікувального об’єднання).

    Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника, можуть пред’являтися позивачем за місцем його проживання або за місцем заподіяння шкоди. Подання позову за місцем проживання є кращою. Справа в тому, що внаслідок існуючої системи подачі позовів за місцем розташування юридичної особи, у лікарняній адміністрації завжди існує більш або менш тісний зв’язок з конкретним суддею, який веде справи проти цієї лікарні. Можливо, такий суддя насилу зможе встати на Вашу сторону в спірному випадку, інтереси лікарні йому ближче. Навпаки, у Вас є підстави припускати, що засідателі поставляться до Ваших інтересів з більшою симпатією у Вашому районному суді, зазвичай підлягає оплаті державним митом. Від сплати мита по справах, що розглядаються в судах загальної юрисдикції, звільняються: – позивачі — за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника; споживачі — за позовами, пов’язаними з порушенням їх прав. Іншими словами, звертаючись за захистом Ваших прав у зв’язку з неякісним наданням медичної допомоги або іншим збитком. Ви не повинні платити мито.

    ІЗ подається в суд у письмовій формі. ІЗ повинні бути вказані:

    • найменування суду, в який подається заява;
    • найменування позивача, його місце проживання, а також найменування представника і його адресу, якщо заява подається представником;
    • найменування відповідача, його місцезнаходження;
    • ціна позову, якщо позов підлягає оцінці,
    • обставини, на яких позивач засновує свою вимогу, та докази, що підтверджують викладені позивачем обставини;
    • розрахунок стягуваної або оспорюваної суми;
    • вимоги позивача з посиланням на закони та інші нормативні правові акти;
    • перелік доданих до заяви документів.

    З підписується позивачем або його представником. До З, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Суд вимагатиме у Вас оригінали документів і слід зайнятися виготовленням копій для себе. Копії найбільш важливих документів необхідно завірити у нотаріуса.

    З направляється рекомендованою кореспонденцією та адреса суду або передається в канцелярію суду секретарю під розписку. З представляється в суд з її копіями за кількістю відповідачів. Позивач при пред’явленні позову зобов’язаний направити іншим особам, які беруть участь у справі, не тільки копії, але і доданих до неї документів, якщо цих документів у них відсутні. Суддя одноособово вирішує питання про прийняття З по цивільній справі протягом 7 днів.

    Суддя відмовляє в прийнятті заяви:

    • якщо З не підлягає розглядові в судах;
    • якщо є що вступило в законну силу, винесене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін;
    • якщо в провадженні суду є справа по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
    • якщо справа непідсудна даному суду;
    • якщо подано недієздатною особою;
    • якщо від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

    Відповідач має право направити суду відгук на З з додатком документів, що підтверджують заперечення проти позову. Це повинно бути зроблено у термін, що забезпечує надходження відкликання до дня розгляду справи. Документи відповідача повинні містити докази завчасної відсилання іншим особам, які беруть участь у справі, копій відзиву і всіх документів, які у них відсутні. Відповідач вправі запропонувати позивачеві деяку компенсацію з тим, щоб залагодити справу до судового засідання мировою угодою. Це нормальна практика і їй не слід нехтувати, оскільки у Вас не може бути впевненості у виграші справи в суді або у тому, що суд погодиться з розміром Вашої претензії. З відповідачем Ви в цьому випадку зможете торгуватися, а з суддею – ні. Російські суди дивно дешево оцінюють страждання громадян, і якщо ви оцініть Ваш моральну шкоду в десятки тисяч рублів, Вам в кращому разі визначать компенсацію у розмірі однієї-двох тисяч. У мирової угоди є важливий недолік — якщо відповідач не стане його виконувати, то суд примусить його до цього видачею виконавчого листа, але тільки в розмірах, які містилися у мировій угоді.

    Рішення всіх судів РФ, крім рішень Верховного Суду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку (тобто в разі незадоволення рішенням) сторонами (позивачем, відповідачем та іншими особами, які беруть участь у справі, або представниками сторін. Судовий представник (адвокат, юрисконсульт та ін) вправі подати касаційну скаргу на рішення суду, якщо це повноваження обумовлено у довіреності, виданої акредитуючою. Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники) можуть здійснювати від імені експонованих всі процесуальні дії, в тому числі має право самостійно оскаржити рішення, не маючи на це спеціального доручення. Касаційний протест може принести також прокурор або його заступник,

    Касаційні скарги і протести приносяться через суд, який постановив рішення. Подача скарги або протесту безпосередньо в касаційну інстанцію (наприклад, в обласний суд на рішення міського суду) не є перешкодою для розгляду скарги або протесту. Касаційна скарга чи протест можуть бути подані протягом десяти днів після винесення судом рішення в остаточній формі. Скарга йди протест, подані після закінчення зазначеного терміну, залишаються без розгляду і повертаються особі, яка подала скаргу або протест. Початком зазначеного строку є день, наступний за днем винесення рішення в остаточній формі, а не дня вручення або надіслання сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, копії рішення по справі.

    Суд, розглянувши справу в касаційному порядку, вправі своєю ухвалою:

    • залишити рішення без зміни, а скаргу або протест — без задоволення;
    • скасувати рішення повністю або у певній його частині і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому або в тому ж складі суддів,
    • скасувати рішення повністю або у частині і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;
    • змінити рішення чи винести нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо обставини, які мають значення для справи, встановлені на підставі наявних, а також додатково подані матеріалів, з якими ознайомлені сторони.

    Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає і вступає в законну силу з моменту його винесення. Набрала законної сили ухвала суду касаційної інстанції може бути переглянуте тільки в порядку нагляду і за нововиявленими обставинами.