Трудове право

Трудове право – самостійна галузь російського права, що представляє собою сукупність юридичних норм, що регулюють трудові та тісно з ними пов’язані нетрудові правовідносини.

Трудові правовідносини – ті відносини, які виникають з приводу наймання індивідуального праці та його використання, це двосторонні відносини між працівником і роботодавцем.

Нетрудові правовідносини — ті, які супроводжують, передують або випливають з трудових, до них відносяться:

  • Організаційно-управлінські (підписання, розірвання трудового договору)
  • Соціально-економічні (надання пільг)
  • З приводу працевлаштування (робота центрів зайнятості)
  • Щодо відповідальності сторін (відшкодування збитків)
  • По нагляду та контролю (санітарні норми)
  • За проф. підготовки (одержання категорій)
  • По вирішенню трудових спорів.
  • Джерела трудового права – форми документального закріплення і вираження правових норм, це різні НПА органів влади і управління, що регулюють трудові та тісно з ними пов’язані нетрудові правовідносини.

    За юридичною силою:

    • Конституція (ст. 37) — найвища юр.сила.
    • Закони (трудовий кодекс, прийнятий у 2001 р., діє з 1.02.2002 р.)
    • Підзаконні акти (нормативні Укази Президента, Постанови Уряду)
    • Нормативні акти органів місцевого самоврядування
    • Локальні акти (колективний договір, правила внутрішнього розпорядку) – діють в межах організації.
    • Міжнародні правові акти (Конвенції МОП – загальні принципи і норми, що стосуються прав працівників).