Забезпечення доступності медичної допомоги

Протягом багатовікової історії стосунки між лікарем і пацієнтом будувалися на взаємовигідних умовах. Класична формула відома з часів Стародавнього Китаю, лікаря імператора платили до тих пір, поки імператор був здоровий, якщо ж він хворів, то лікаря переставали платити.

Досі здоров’я — одне з найдорожчих благ, за яке доводиться платити державі, юридичним особам, громадянам, тобто поділ медичної допомоги на платну і безкоштовну є умовним. В кінцевому підсумку будь-яка медична допомога є платною — за рахунок коштів бюджету, страхових внесків або особистих коштів громадян. Під платній розуміють медичну послугу, за яку платить сам пацієнт. В даний час відплатність (тобто надання послуг за плату і безплатність у відносинах з ЛПУ визначена КОНСТИТУЦІЄЮ. Згідно ст. 41. — медична допомога у лікувальних закладах державної і муніципальної систем охорони здоров’я виявляється громадянам БЕЗПЛАТНО, за рахунок коштів відповідних бюджетів, страхових внесків, інших надходжень. Обсяг безоплатної медичної допомоги громадянам гарантується постановою Уряду, яка затвердила Програму державних гарантій забезпечення громадян безкоштовної мед. допомогою. Програма описує гарантії в рамках ОМС (Базова програма ЗМС) і в рамках допомоги, яка надається за рахунок коштів бюджетів.

  • Федеральний бюджет (дорогі види допомоги, допомога у Федеральних закладах охорони здоров’я).
  • Бюджет суб’єктів Федерації, місцевий бюджет (швидка медична допомога, амбулаторно-поліклінічна, стаціонарна допомога в спеціалізованих диспансерах).
  • Кошти ОМС:
  • СМП при станах, що загрожують життю чи здоров’ю громадянина або оточуючих його осіб, викликаних раптовими захворюваннями, нещасними випадками, травмами, отруєннями, ускладненнями вагітності та при пологах.
  • Амбулаторно-поліклінічна допомога, включаючи проведення заходів по профілактиці, діагностиці і лікуванню захворювань, як у поліклініці, так і вдома.
  • Стаціонарна допомога при гострих захворюваннях і загостреннях хронічних, отруєннях, травмах, потребують інтенсивної терапії, цілодобового медичного спостереження та ізоляції за епідеміологічними показаннями, при плановій госпіталізації, якщо вона вимагає постійного спостереження, і при патології вагітності, пологи, аборти
  • У законодавстві встановлюються групи населення та категорії захворювань, при амбулаторному лікуванні яких, ліки за рецептами лікарів видаються безкоштовно. Щоб регулювати відпустку «безкоштовних» лек. коштів, їх відпускають лише за рецептом лікаря і застосовують спеціальні бланки.

    Медична допомога, яка не входить в базову програму обов’язкового медичного страхування, надається за плату. Принципи визначення видів допомоги, які можуть надаватися на платній основі:

    • Мед. допомога особам, які не мають права на її безоплатне надання.
    • Мед. допомога за видами послуг, не передбачених стандартами лікування (масаж).
    • Анонімне лікування (крім СНІД)
    • Створення поліпшених умов обслуговування (додаткове харчування, догляд і т. п.)
    • Надання допомоги не традиційними, а альтернативними методами (лапароскопія).
    • Надання планової допомоги поза загальною чергою.
    • Види допомоги, не забезпечені фінансуванням.
    • Послуги, побічно пов’язані з лікуванням (транспортні, ритуальні).

    До платних послуг, наприклад, належать косметологічні операції і послуги, гомеопатичне лікування, зубне протезування, кератотомія без медичних показань, судово-медична експертиза у порядку особистої ініціативи громадян, послуги центрів здоров’я, нетрадиційні методи лікування, медичне забезпечення спортивних змагань, трудових таборів